Покинуті тварини під час війни. Інтерв'ю з волонтеркою
Повномасштабне вторгнення поділило життя українців на “до” та “після”. Постійні вибухи, сирени, страх за себе та близьких змінили людей. Громадяни України згуртувалися і спільними силами йдуть до перемоги. А чи змінилося життя домашніх тварин? Для того, щоб розкрити це питання ми поспілкувалися з Анастасією – волонтером громадської організації “Песики Києва”.
В Україні в притулках для тварин живуть десятки тисяч котів і собак. Достовірна загальна кількість безпритульних тварин в Україні наразі невідома, бродячі та домашні тварини підраховуються лише в деяких містах, але, за даними The Washington Post, у 2017 році в Україні було близько 7,5 мільйонів бездомних котів і собак. З початком війни ситуація лише загострюється.
Організація “Песики Києва” вже понад три роки рятує тварин і нещодавно вони створили невеликий притулок, який повністю утримують шляхом пожертвувань. Деякі собаки знаходяться на платних перетримках та у небайдужих людей. Анастасія каже, що людям важливо розуміти, що в їх організації немає меценатів, що їх не фінансує держава. “Песики Києва” налічує лише двох людей, іноді долучаються й інші волонтери, які допомагають в оформленні сторінки в інстаграмі, вивезенні песиків на безпечну територію та інших необхідних речах. На їх акаунт підписано вже 29 тис. людей, щоб переглянути профіль можете перейти за посиланням:
https://www.instagram.com/dogs_adopt_kyiv/
- Пані Анастасіє, розкажіть, будь ласка, про себе, чому вирішили стати волонтером?
- Моя подруга знайшла біля свого будинку цуциків і намагалися влаштувати їх в якийсь притулок. Місць для них ніде не було і нам порадили люди самостійно займатися їх прилаштуванням. Ми знайшли домівку для восьми цуценят. Після цього я зрозуміла, як це треба робити. Я допомагала багатьом волонтерам, потім вже пішло-поїхало. Тепер вже не два-три цуцики, а 70.
- Як Ви вважаєте, тема домашніх тварин під час війни важлива? Чому?
- Я вважаю, що це дуже важливо, тому що багато тварин зараз викидають на вулицю. Їх і раніше на вулицях було немало. Більшість тварин, які в нас зараз під опікою, саме домашні тварини, які під час війни через евакуацію людей, залишись покинутими.
- Чи є в Вас історія, яка Вам запам'яталася?
- Історія мені найбільше запам'яталася про собаку Ельзу, яку хлопці під час обстрілів вивозили з Ірпеня. В неї була господарка, яка утримувала собаку 14 років. Жінка розповідала, що коли собака почула бійку сусідів створила галас, щоб привернути увагу людей. Була ситуація, коли собаки намагалися напасти на родину, Ельза їх захищала. До Вашого відому, Ельза – кокер-спанієль, тобто маленька собака кинулася на захист. Була ще історія, як ця собака врятувала дитину від стикання з машиною, і сама потрапила під колеса. Господарі залишили її на знайомого і поїхали, потім надали нам інформацію про місцеперебування Ельзи.
- Як тварини реагують на війну: вибухи, сирени?
- Всі тварини реагують по різному, але в мене є історія про котика, якого ми вивезли з Ірпеня. Коли його господарка, змивала воду в туалеті, кіт починав тремтіти дуже сильно. Тварини, які не були під обстрілами, також сильно лякаються.
- Скільки тварин за час війни потрапило до Вашої волонтерської організації?
- Потрапило дуже багато, ми навіть не рахували, але більше ніж 500 точно. Якщо рахувати тварин, яких ми евакуювали, і їх потім забирали господарі, то напевно буде вся тисяча.
- На Вашу думку, чому люди покидають тварин?
- Нам неодноразово доводилось вивозити тварин з окупованих територій, загублених тварин повертати господарям. Якщо улюбленець загубився, але його власники про нього піклувалися і шукали, ми залюбки повертаємо його додому. На мою думку, деякі люди просто не встигли зробити потрібні документи, в інших був ризик власному життю. Якщо люди не мають змоги забрати тварину, то мають повідомити когось про це.
- Чи активно люди допомагають і розуміють важливість цієї допомоги?
- В березні-квітні люди були дуже активні, ми навіть не влаштовували ніякі збори коштів. Ми позакривали борги в ветеринарних клініках, вивозили тварин за кордон власним коштом. Зараз допомагають звісно, але не так, як в перші місяці.
- З якими проблемами зустрічається Ваша організація?
- В сучасних реаліях працювати складно, постійне вимкнення світла і тому подібне. Але головний чинник – це люди. Вони не розуміють, що це не наша робота, а власна ініціатива. Вони нехтують нашим особистим часом, зневажають. Я хочу, щоб люди розуміли, що це все робиться нашими силами для допомоги тваринам.
- Які поради Ви можете дати власникам домашніх тварин у такий час?
- Перше, що я раджу – робити вакцинації, паспорт, чипування та стерилізацію. Це допоможе бути завжди готовим у разі необхідної евакуації. Також важливо, щоб на тварині був ошийник з необхідною інформацією, якщо вона загубиться. Я вважаю, господарі мають бути більш відповідальними й не залишати тварин без нагляду.
Війна не залишила байдужим нікого, багато людей опинились в складних життєвих обставинах. Не треба закривати очі на ці проблеми та вважати, що нас це не стосується. Ми – один механізм. Люди повинні пам'ятати, що тварини як і всі інші потребують безпеки та турботи, тому необхідно ставитися до цього відповідально. Якщо наша розповідь знайшла відгомін у вашому серці, то ви можете допомогти тваринам з організації “Песики Києва”. Разом до перемоги!