СТУДЕНТСТВО ЗНУ ЗУСТРІЛОСЯ З ВІЙСЬКОВИМ ЖУРНАЛІСТОМ

23 березня пройшла зустріч із військовим журналістом Олександром Павловим, яку організувала Національна спілка журналістів України. До обговорення долучилися студенти та викладачі Запорізького національного університету. Мета заходу – розкрити специфіку роботи військового журналіста під час повномасштабного вторгнення. 

Олександр Павлов співпрацює з міжнародними видання та пише для них публікації про події в Україні. Також він працює фіксером, тобто супроводжує та допомагає закордонним журналістам під час їх роботи в Україні. Хоча сам чоловік називає себе не фіксером, а співавтором. Олександр розповів, що послуги, які надають сучасні фіксери дуже розхожі з його діяльністю. Він не лише супроводжує, а й знаходить спікерів, перекладає, дає поради.

Олександр розповів про його співпрацю з відомим італійським журналістом Хав’єром Еспіноса, якого в 2014 році звільнили з полону в Сирії. Після початку повномасштабного вторгнення Хав’єр приїхав до України висвітлювати події, що відбуваються в нашій країні. Разом з Олександром вони відвідали Харківщину, Донеччину, Київську область.Вони також взяли інтерв’ю у п’ятого президента України – Петра Порошенка.

Журналіст розповів, що міжнародні ЗМІ підтримують Україну, бо на власні очі бачили, що тут відбувається. Олександр розповів, що для великих західних медіа важливо показати як змінилися українці, показати нашу національну ідентичність через призму війни. І хоча одним зі стандартів професійної журналістики є баланс думок, журналісти, які були в Україні, мають проукраїнську позицію.

Олександр Павлов також виступав на міжнародній конференції в замку Токвіль, де обговорювалося Українське питання. Він був єдиним журналістом з України, в свою чергу чоловік висловився коротко: “Якщо ми залишимося без вашої допомоги, то наступними станете ви”.

Далі почалося обговорення, де учасники могли поставити своє питання:

- Наскільки змінився настрій армії?

- Кардинально. Армія має мотивацію, вони воюють за ідею та постійно навчаються. Багато західних ресурсів йде на інструкторів та навчання наших військових. В Україні воюють багато іноземців, їх мотивація проста: "Жінки та діти". Українська армія добре екіпірована, але все ж в деяких місцях не вистачає амуніції та снарядів.

- Вас хтось супроводжує?

- У журналістів відбувається постійна боротьба з пресофіцерами. Нещодавно відбувся поділ територій України на зони: жовта, зелена, червона. Пресофіцери загалом всі мають військову освіту, але вони не мають уявлення про журналістику. Все це створює багато проблем з бюрократією та обмежує нашу роботу. 

- Чому люди не їдуть з Бахмуту?

У багатьох людей там свої цінності та пріоритети. Багато хто просто тримається за матеріальні речі, житло та хазяйство. Коли ми були в Бахмуті, там в багатоквартирному будинку залишилося жити лише дві бабусі, більше нікого. Тому люди просто бояться невідомого та не хочуть покидати старе.

- Чи є обмеження для закордонних журналістів у висвітленні подій в Україні?

- Немає обмежень, все залежить від вашого особистого ставлення до етичних норм.

В кінці журналіст додав, що Ваша соціальна позиція не в лозунгах і думках, а у вчинках.